Колись мені здавалося, що жінка не може робити певних речей, більше того, публічно. Наприклад, спітніти. Вона мусить приховати це, хоча їй настільки ж спекотно, як і чоловіку, особливо влітку. Мені також вдалось повірити, що дівчина, звичайно, повинна бути доглянута і приємна. Не з внутрішньої потреби, а в принципі.
Дівчата повинні бути ввічливими?
Цікаво, чому дівчата мають бути більш ввічливими, ніж хлопчики, чому вони повинні бути повільнішими або менш брудними? Це всього лише стереотипи, мертві культурні конструкції, але іноді нам приходиться вірити в них.
Іноді той факт, що ми – жінки, начебто відокремлює нас від того, що ми ще і люди. Нас сприймуть значно швидше, якщо ми покірні, бездоганні, блаженні. А от жінка індивідуалістка виглядає як червоний прапорець на кориді.
Або ж чогось нераз говорять: – “ти їдеш як жінка”, “ти кидаєш як дівчина”…
Таке враження, наче хтось дуже захотів розділити ці два світи – чоловіків і жінок. Товстою лінією. Стіною. Одні – тут, а інші – там. Щоб підкреслити, наскільки ми різні, було винайдено навіть таке, як “спільне навчання”. Невже спільного до того нічого не могло бути між чоловіками та жінками?
Що може жінка зараз?
Жінка може, наприклад, народити дитину, якщо в Китаї – то одну за нововведеними правилами. Годувати грудьми.
Може працювати, але є ще професійні сектори, в яких жінки заробляють менше, ніж чоловіки; в яких вагітність розглядають як загрозу прибутку компанії; в яких немає соціальних кімнат, де б можна було набрати молоко – для здоров’я жінки та дитини.
Багато жінок можуть стати адресатками вислову: “Ти сидиш вдома з дітьми”. Хоч всі прекрасно знають, що про спокій з дітьми варто лише мріяти. Однак звучить це як звинувачення у відсутності амбіцій, небажанні працювати. Або ж протилежне до цього створення “культу” матері, яка все своє життя має покласти на виховання дітей…
Не перестають жінкам задавати це зарозуміле питання: “А чи можете ви повернутись до праці одразу після народження дитини?” І тут жінка починає відчувати себе зобов’язаною таки іти на роботу.
Якщо ж у жінки немає чоловіка та сім’ї, то щось у її житті однозначно пішло не так.
То ж чого жінка таки не може робити? Лише одного – дозволити ввібгати себе у рамки стереотипних висловів. Жінка – не феміністка і не золота мати. Жінка – не куля на ідеологічних барикада і не сукупність чоловічих фантазій. Жінка – це не “успішна, але самотня”.
Ми є жіночим досвідом, історією, почуттями, але це – не невизначена ефірна форма життя. Якщо ми будемо говорити більш конкретно, сміливо і без комплексів про те, як ми бачимо світ, то не будемо брати участь в абсурдних обговореннях, на кшталт, чи можна годувати голодну дитину в церкві.
Нам не доведеться відчувати соціального тиску, якщо не захочемо змінювати дівоче прізвище.
Перестаньмо боятися того, що хтось думає про нас не те, а змінюймо суспільство, насамперед для себе.
Дуже слушна стаття, прямо крик більшості молодих дівчат, котрі хочуть себе в цьому житті реалізувати не тільки як Жінка-матір, а і як жінка-особистість. На жаль виконуючи в нашому суспільстві одну і ту роль жінка може отримувати меншу оплату.. І так далі за списком. Але і “Так все не буде”. В Америці уже ці стереотипи руйнують, рано чи пізно це й прийде до нас. Є дуже хороша книжка на цю тематику “НЕ бійся діяти” – Шерил Сендберг операційний директор Facebook. Раджу почитати дівчатам, і таким злісним мужчинам які пишуть такі не коректні коментарі.
Пане Олеже, по-перше, просимо звіряти коректність Ваших висловлювань, на кшталт ” г-європейським дурам ” принаймні зі здоровим глуздом та мінімальним рівнем вихованості, бо всі Ваші більш-менш слушні зауваження на фоні початку висловлювання сприймаються не більше, як коментар людини, яка не поважає ані себе, ані інших. По-друге, текст цієї статті не має ніяких натяків на фемінізм, це роздуми дівчини, про її роль у цьому світі. І знаєте, авторка принаймні пробує думати, чого не скажеш про Вас, читаючи образливі коментарі. Дякуємо!
Подобається тим г-європейським дурам, чи ні, але так уклав Бог, що жінка і чоловік відрізняються між собою не лише пропорціями і об’ємом бедер, талії, грудей та можливістю-відсутністю народжувати-зачинати. Правда, в останні десятиліття у нас, а в так званому цивілізованому світі — десь із кінця 60-х, не завжди розбереш, що за створіння перед тобою, особливо якщо повернено спиною: хлоп, чи баба, як кажуть у народі. Так званий стереотип, що дівчинка повинна бути чемніша від хлопчика — це, можна сказати, останній бастіон християнської пристойности, яка ще тримала світ у рамках якогось добра і порядку в пору безбожного комунізму і нігілістичного лібералізму, бо раніше так не було. І Слово Боже вичерпно каже про всі ролі, які Бог поклав на дві половини людини (Бт. 2:18,23-24) І чергова сівба збунтованих безбожних баб (жінкам би це до серця не пристало): “…а змінюймо суспільство, насамперед для себе” принесе швидко їм бажаний урожай. І нагота завжди була соромом і охоронялася Словом Божим, і немовлята не померли від голоду, коли їхні мами були на літурґії, які були куди довшими, ніж після скорочення так званим 2-м Ватиканським собором. Варто було б цьому ресурсу осадити своїх фемінізованих борзописців від таких опусів. Мало всяких дурощів вільно гуляє просторами інтернету і друкованих видань?